Історія справи

Постанова ВГСУ від 22.07.2015 року у справі №910/8543/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2015 року Справа № 910/8543/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоПолянського А.Г.суддівКравчука Г.А., Мачульського Г.М. (доповідач),розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуДержавного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Автокомплект"на постановуКиївського апеляційного господарського судувід08.04.2015у справі№910/8543/13Господарського суду міста Києваза позовомДержавного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Автокомплект"до1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Техком" 2. Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс"простягнення суми

за участю

- позивача:1) Мітічкін А.С. (довіреність від 10.07.2014) 2) Муляр Є.Г. (довіреність від 17.07.2015)- відповідача-2:Рибак Є.В. (довіреність від 02.01.2015),

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом, Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Автокомплект" (далі - позивач) просило з урахуванням збільшення позовних вимог стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техком" (далі - відповідач-1) та Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" (далі - відповідач-2) 10 794 600,00 грн. авансового платежу, 4 101 984,00 грн. - пені в розмірі 0,1% вартості непоставленої у строк продукції за кожен день прострочення за період з 02.07.2013 по 23.10.2013 та 2 518 740,00 грн. - штрафу в розмірі 7% від вартості несвоєчасно поставленого товару, 7 196 400,00 грн. - штрафу в розмірі 20% від суми договору та 434 741,42 грн. - 30% річних від суми отриманого авансу за період з 04.09.2013 по 22.10.2013 у зв'язку з відмовою постачальника від виконання своїх обов'язків.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач-1 всупереч взятих на себе зобов'язань за договором з позивачем не поставив продукцію, тому повинен повернути суму сплаченого позивачем авансованого платежу та сплатити нараховані йому відповідно до умов договору штрафи та пені. Відповідач-2 також є відповідальною особою, оскільки став гарантом повернення відповідачем-1 авансового платежу позивачу в разі не поставки товару та письмової вимоги позивача на суму самого авансу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.12.2014 (суддя Мельник В.І.) позов задоволено частково, стягнуто з відповідача-1 на користь позивача 10 794 600,00 грн. авансового платежу, в частині солідарного стягнення з відповідачів авансового платежу провадження припинено, в іншій частині вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.04.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Федорчук Р.В., судді Майданевич А.Г., Лобань О.І.) це рішення суду першої інстанції скасовано в частині припинення провадження у справі щодо позовної вимоги про солідарне стягнення з відповідачів авансового платежу, в цій частині прийнято нове рішення, яким в позові про стягнення авансового платежу з відповідача-2 відмовлено, в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати вказані вище судові рішення в частині відмови в позові про стягнення пені та штрафів, скасувати постанову апеляційного суду в частині відмови у позові про солідарне стягнення авансу з відповідача-2 та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції в цій частині, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 01 серпня 2011 року між позивачем, як покупцем, та відповідачем-1, як постачальником, укладено договір поставки №1116111310 (далі - Договір) та Додаткову угоду до нього від 11.01.2012 №1.

Згідно з п.1.1. Договору постачальник зобов'язується в порядку і на умовах, визначених Договором, поставити електродвигуни ВАЗ-215/109-6АМ05, виробництва ЗАТ "ЭНЕРГОМАШ (СЫСЕРТЬ) - УРАЛГЫДРОМАШ", Росія, для ВП "ЮЖНО-УКРАЇНСЬКА АЕС" ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ" (далі - продукція), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити продукцію, в порядку і на умовах, визначених Договором.

Пунктом 1.2. Договору передбачено, що найменування, одиниця виміру і загальна кількість Продукції, її номенклатура і ціни зазначені в Специфікаціях (далі - специфікації), які є невід'ємною частиною Договору.

Сума Договору становить 35 982 000,00 грн., в тому числі ПДВ 20 % - 5 997 000,00 грн. (п.3.1 Договору).

За умовами, визначеними у п.4.1.1 Договору, позивач перераховує аванс в розмірі 30 % суми Договору, що становить 10 794 600,00 грн.: за специфікацією №1 - 5 397 300,00 грн. та за специфікацією №2 - 5 397 300,00 грн. Дозволяється оплата авансу частинами. Оплата авансу здійснюється за умови надання постачальником гарантійного документу згідно п.4.3 Договору. Відповідно до умов, передбачених п.4.3 Договору, в забезпечення виконання зобов'язань по Договору в частині повернення авансових платежів, передбачених п.4.1.1 Договору постачальник протягом 5 днів від дати підписання Договору сторонами, надає покупцеві банківську гарантію або договір страхування (страховий поліс) повернення авансових платежів (далі - гарантійний документ), страхової компанії, яка пройшла відбір у позивача, на суму відповідного авансового платежу - 10 794 600,00 грн. Гарантійний документ має містити безвідкличне грошове зобов'язання банку або страхової компанії перед покупцем протягом 5 (п'яти) робочих днів сплатити кошти за постачальника в разі невиконання останнім своїх зобов'язань повернути авансовий платіж у повному обсязі у випадку порушення ним умов Договору щодо поставки продукції у визначений строк та належної якості. Термін дії гарантійного документу - термін поставки продукції згідно Специфікації плюс 45 днів. У випадку переносу терміну постачання постачальник зобов'язаний протягом 5 робочих днів з моменту внесення змін в Договір змінити термін дії гарантійного документа з урахуванням обговорених сторонами термінів поставки. Гарантійний документ буде повернено постачальникові протягом 10 днів після повного виконання постачальником зобов'язань по поставці.

Сторонами Договору в п.4.1.2 визначено, що остаточна оплата у розмірі 70 % вартості поставленого товару здійснюється двома акредитивами, що відкриваються окремо за Специфікацією №1 та Специфікацією №2, у відповідності до "Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", затвердженої Постановою Правління НБУ від 21.01.2004 №22, а також "Уніфікованих звичаїв та правил по документарному акредитиву" у редакції 2007 року (публікація Міжнародної торгової палати № 600) в частині, що не перечить діючому законодавству.

У відповідності до п.4.1.3 Договору протягом 20 (двадцяти) банківських днів з дати укладання Договору, покупець відкриває на адресу постачальника два документарних безвідкличних покритих акредитива на суму 70 % вартості обладнання:

- за Специфікацією №1 у розмірі 12 593 700,00 грн.;

- за Специфікацією №2 у розмірі 12 593 700,00 грн.

Обидва акредитива виконуються шляхом платежу за пред'явленням, з депонуванням грошових коштів у виконуючому банку. Строк дії акредитивів - 435 днів з дати відкриття.

Додатковою угодою від 11.01.2012 №1 сторони Договору доповнили п.4.1 Розділу IV "Порядок здійснення оплати" такими пунктами:

I. За Специфікацією № 1 - покупець відкриває на адресу постачальника безвідкличний покритий акредитив на суму 70 % вартості товару: 12 593 700,00 грн. за умови депонування грошових коштів у виконуючому банку - ПАТ "ДІАМАНТ БАНК". Банком-емітентом акредитиву буде ПАТ "ДІАМАНТБАНК", виконуючим банком теж - ПАТ "ДІАМАНТБАНК", авізуючим банком - ПАТ "ЛЕГБАНК".

II. Після отримання покупцем повідомлення постачальника про готовність до відвантаження товару за Специфікацією №1, покупець, шляхом внесення змін до умов акредитиву, призначає виконуючим банком ПАТ "ЛЕГБАНК", та відповідно депонує грошові кошти у виконуючому банку.

Строк поставки товару згідно з п.5.1 Договору - зазначений в Специфікаціях. В Специфікаціях № 1, 2 строк поставки зазначений: протягом 8-14 місяців з дати укладення договору, тобто до 01 жовтня 2012 року.

Враховуючи умови п.5.4 Договору, датою поставки вважається дата у видатковій накладній на продукцію, що підтверджує надходження продукції на склад вантажоодержувача.

Відповідно до п.7.2 Договору за порушення строків поставки Продукції, постачальник зобов'язаний сплатити Покупцю пеню у розмірі 0,1 % вартості непоставленої в строк продукції за кожний день прострочення, але не більше 30% вартості несвоєчасно поставленої продукції. За прострочення поставки Продукції понад тридцять днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості несвоєчасно поставленої продукції.

Згідно з п.10.1. Договору, він вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2012, а в частині виконання гарантійних зобов'язань постачальника, передбачених договором, - до закінчення терміну дії гарантії.

Відповідач-1, як постачальник, на виконання п.4.3 Договору надав гарантію повернення авансового платежу від 06.12.2011 №1032092/1 (далі - гарантійний документ), виданого відповідачем-2, бенефіціаром за яким виступає позивач.

Згідно з умовами гарантійного документу, відповідачем-2 взято зобов'язання сплатити грошову суму, яка в цілому не перевищує 10 794 600,00 грн. у випадку невиконання або неналежного виконання постачальником обов'язку з повернення суми сплаченого авансу за Договором після пред'явлення покупцем письмової вимоги про її сплату, підписану уповноваженою особою та належних документів. Також з гарантійного документа вбачається, що строк його дії закінчується не пізніше, ніж після отримання відповідачем-2 документів, підтверджуючих, що постачальник повністю виконав свої зобов'язання за договором, а саме: видаткової накладної на продукцію, що поставляється згідно Специфікації, підписаної представником вантажоодержувача, на якого видана довіреність та/або акту приймання-передачі продукції між покупцем, постачальником та вантажоодержувачем, підписаного та скріпленого круглими печатками, або до 15 грудня 2012 року, в залежності від того, що станеться раніше.

Позивачем на виконання своїх зобов'язань за Договором відкрито в банку-емітенті - ПАТ "ДІАМАНТБАНК" такі документарні безвідкличні покриті акредитиви:

1) на підставі специфікації №1 відкрито 07 лютого 2012 року, із строком дії акредитиву до 16 квітня 2013 року;

2) на підставі специфікації №2 відкрито 14 грудня 2013 року, із строком дії акредитиву до 21 лютого 2013 року.

28 вересня 2012 року (вхідний № 9621) позивачем отримано лист відповідача-1 від 27.09.2012 №127/3-1, яким останній запропонував позивачу укласти додаткову угоду до Договору, з метою продовження терміну дії Договору до 31 грудня 2013 року, а також термінів дії акредитивів до 617 днів (з дати їх відкриття) у зв'язку із простроченням з боку позивача виконання за Договором грошового зобов'язання.

У зв'язку із недосягненням згоди у вирішенні сторонами договору питань, викладених у вказаному вище листі, відповідач-1 звернувся до господарського суду із позовом до позивача про зобов'язання укласти Додаткову угоду №2 до Договору поставки від 01.08.2011 №1116111310.

За наслідками розгляду позову відповідача-1, 19 лютого 2013 року Господарським судом міста Києва прийнято рішення у справі №910/425/13, яким позов задоволено повністю та вирішено вважати укладеною додаткову угоду № 2 до договору поставки від 01.08.2011 № 1116111310 в редакції, запропонованої в позові. Вказане судове рішення залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 05.08.2013.

Спір між сторонами судового процесу у даній справі виник у зв'язку з тим, що відповідач-1 у встановлений Договором термін не здійснив поставку продукції. У зв'язку із наведеним позивач направив відповідачеві-1 вимогу про повернення авансового платежу (від 06.12.2012 вих. № 11509/41), яка була залишена ним без належного реагування.

Також позивач направив відповідачу-2 лист від 14.12.2012 №11795/51 про сплату останнім грошової суми на підставі гарантійного документа. Вимогу позивача відповідач-2 отримав 14 грудня 2012 року під вхідним №7922, про що свідчить відбиток штампу на листі від 14.12.2012 №11795/51. Однак, відповідач-2 своїм листом від 14.01.2013 №91/1/8 відмовив позивачеві у задоволенні вимоги, пославшись на недостатність переліку документів, які були додані до вимоги про повернення авансового платежу.

У зв'язку з викладеним, позивач і звернувся у суд з даним позовом.

Суд першої інстанції своє рішення про часткове задоволення позову мотивував тим, що: вимоги до відповідача-2 не можуть бути задоволені і провадження підлягає припиненню, оскільки строк дії гарантії закінчився; пеня та штраф за прострочення поставки продукції з відповідача-1 не можуть бути стягнуті, оскільки в даному випадку прострочення поставки сталось через прострочення позивача щодо відкриття акредитивів, що підтверджено рішенням господарського суду; пеня та штраф за односторонню відмову від виконання обов'язків з відповідача-1 не підлягають стягненню, оскільки такої відмови не було, і навпаки відповідач-1 намагався виконати свої зобов'язання шляхом пропонування позивачу подовжити строку поставки товару; вимоги про стягнення з відповідача-1 авансу є обґрунтованими.

Апеляційний господарський суд погодився з такими висновками суду першої інстанції, крім рішення щодо припинення провадження у справі щодо стягнення авансу солідарно з відповідачів в частині стягнення його з відповідача-2. Вважаючи вірною мотивацію суду першої інстанції, апеляційний суд вказав, що в такій ситуації в позові до відповідача-2 слід відмовити, а не припиняти провадження у справі.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

З огляду на приписи статей 47, 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд повинен з'ясувати усі обставини справи, що входять до предмету доказування в ній та мають значення для її розгляду.

Відповідно до приписів статті 541 Цивільного кодексу України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Статтею 543 наведеного Кодексу визначено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (ч.1). Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі (ч.2). Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором (ч.4).

Згідно статті 560 цього Кодексу за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (ч.1).

Частиною першою статті 563 вказаного Кодексу визначено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.

Розглядаючи вимоги позивача про солідарне стягнення авансових платежів із відповідачів суди обох інстанцій виходили із того, що строк дії гарантії закінчився, тому відповідач-2 не повинен відповідати за даним позовом як гарант, однак у своїх рішеннях не дослідили та не мотивували правові підстави пред'явлення солідарної вимоги до обох відповідачів, не перевірили чи виникла така вимога на підставі договору, відповідних положень у своїх рішеннях не навели.

Отже судами не з'ясовано дійсні обов'язки кожного із відповідачів, та не з'ясовано чи підлягав задоволенню даний позов стосовно солідарної відповідальності відповідачів, з урахуванням наведених у ньому підстав.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що згідно відомостей, зазначених у гарантії про повернення авансового платежу № 1032092/1 від 06.12.2011, строк її дії закінчується не пізніше, ніж після отримання відповідачем-2 документів, підтверджуючих, що постачальник повністю виконав свої зобов'язання за договором, а саме: - видаткової накладної на продукцію, що поставляються згідно Специфікації, підписаної представником позивача, на якого видана довіреність та/або акту приймання-передачі продукції між покупцем, постачальником та вантажоодержувачем, підписаного та закріпленого круглими печатками, або 15.12.2012, в залежності від того, що станеться раніше.

Як встановили суди, строк дії гарантії закінчився 15.12.2012.

Також встановлено, що позивач звертався з листом від 06.12.2012 до відповідача-1 з вимогою про повернення авансу. А 14.12.2012 після залишення відповідачем-1 листа позивача без реагування позивач з такою вимогою звернувся до відповідача-2 як до гаранта. Відповідач-2 відмовив у виплаті у зв'язку з неповним комплектом документів, що необхідно було подати згідно умов гарантій.

Відповідно до приписів статті 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Статтею 561 вказаного Кодексу передбачено, що гарантія діє протягом строку, на який вона видана, а статтею 563 Кодексу визначено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред'явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано.

Гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії. Гарант повинен негайно повідомити кредитора про відмову від задоволення його вимоги. Якщо гарант після пред'явлення до нього вимоги кредитора дізнався про недійсність основного зобов'язання або про його припинення, він повинен негайно повідомити про це кредитора і боржника. Повторна вимога кредитора, одержана гарантом після такого повідомлення, підлягає задоволенню. (ст.565 Кодексу)

Суди відмовили в позові до відповідача-2 з підстав того, що позивачем не надано доказів виконання умов гарантійного документа в частині надання усіх необхідних документів, а з 15.12.2012 строк дії гарантії закінчився.

Разом з тим, в оскаржених рішення не було наведено умов гарантійного зобов'язання щодо подачі гаранту відповідного пакету документів, як і не було наведено які документи були подані кредитором (бенефіціаром) гаранту, тому висновок суду апеляційної інстанції про наявність у гаранта підстав для відмови у виплаті авансу, є необґрунтованим.

Вказані обставини свідчать про неповне встановлення обставин справи, які є необхідними для правильного вирішення спору.

Крім того, як зазначалось, в п.7.2 Договору позивач та відповідач-1 погодили, що в разі порушення строків поставки продукції відповідач-1 повинен сплатити пеню за кожен день прострочки та штраф за прострочення поставки понад тридцять днів.

Суди попередніх інстанцій, виходили з того, що в спірних правовідносинах мало місце прострочення кредитора, що встановлено рішенням господарського суду у справі №910/425/13, тому відповідач-1 не повинен відповідати за свою прострочку поставки продукції.

Відповідно до приписів статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Згідно статті 613 цього Кодексу кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Кредитор також вважається таким, що прострочив, у випадках, встановлених частиною четвертою статті 545 цього Кодексу. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора. Боржник не має права на відшкодування збитків, завданих простроченням кредитора, якщо кредитор доведе, що прострочення не є наслідком його вини або осіб, на яких за законом чи дорученням кредитора було покладено прийняття виконання. Боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора.

Договором сторони погодили, що строк поставки товару згідно Специфікацій № 1, 2: протягом 8-14 місяців з дати укладення договору, тобто до 01 жовтня 2012 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.02.2013 у справі №910/425/13, залишеним в силі постановою Вищого господарського суду України від 05.08.2013, позов відповідача-1 про визнання укладеної додаткової угоди №2 до договору поставки від 01.08.2011 № 1116111310 у відповідній редакції було задоволено. Вирішено, зокрема, "Викласти п.5.1. Договору в такій редакції: "п.5.1. Строк поставки Продукції, зазначеної в Специфікаціях № 1 та № 2 до даного Договору становить 17-23 місяці з дати укладання Договору." "Викласти п.10.1. Договору в такій редакції: " 10.1. Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31.12.2013р., а в частині виконання гарантійних зобов'язань Постачальника, передбачених Договором - до закінчення терміну дії гарантії".

Позивач просив стягнути штраф та пеню за прострочку поставки відповідачем-1 товару за період з 02.07.2013 по 23.10.2013. Тобто з наступного дня за останнім днем поставки, визначеного в додатковій угоді, визнаній укладеною господарським судом.

Проте суди попередній інстанцій вказаного не врахували, не визначили строки поставки, передбачені Договором зі змінами, не дослідили на скільки прострочення кредитора вплинуло на прострочення боржника, та не перевірили період і правильність обрахування позивачем штрафних санкцій, передбачених п.7.2 Договору.

Враховуючи вищевикладене щодо неповного з'ясування обставин справи стосовно наявності правових підстав для солідарної відповідальності відповідачів, виходячи із того, що з'ясування наведених вище обставин справи пов'язане з дослідженням та оцінкою доказів, а суди припустились порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, судові рішення, з урахуванням вимог статей 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України, підлягають скасуванню з передачею справи у цій частині на новий розгляд.

Разом з тим, якщо буде встановлено наявність правових підстав для солідарної відповідальності відповідачів, слід погодитись із висновками судів попередніх інстанцій про безпідставність вимог про стягнення штрафу та відсотків річних, передбачених п.7.4 Договору.

Так, судами встановлено, що вказані наслідки виникають у зв'язку із односторонньою відмовою від виконання договірних зобов'язань, при цьому, як встановлено судами, в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджували б факт відмови відповідача-1 від поставки продукції.

Доводи, викладені у касаційній скарзі, цих висновків судів не спростовують.

Таким чином вказані висновки судів, якщо буде встановлено наявність правових підстав для солідарної відповідальності відповідачів, є обґрунтованими, оскільки, як вбачається із встановлених судами обставин справи, для застосування наслідків, передбачених п.7.4 Договору, слід підтвердити те, що відповідач-1 саме відмовився від виконання договору, а не просто його не виконував з інших мотивів.

Посилання в касаційній скарзі на те, що приписами цивільного законодавства передбачена можливість стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами у вигляді попередньої оплати (авансу) не спростовує вказаних вище висновків, оскільки умови п.7.4 Договору, на підставі якого нараховано відсотки річних та штраф, передбачає саме відмову постачальника від виконання договору, а не прострочення повернення авансу як грошового зобов'язання.

Оскільки з'ясування обставин даної справи пов'язане з дослідженням та оцінкою доказів, судові рішення, з урахуванням вимог статей 1115, 1117 цього кодексу, підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.3, 11110 ч.1, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Автокомплект" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.04.2015 та рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2014 у справі №910/8543/13 скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий суддя А.Г. Полянський

Судді Г.А. Кравчук

Г.М. Мачульський